back

Основні напрями запобігання бездомності

06 червня 2013

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №162 визначені Основні напрями запобігання бездомності до 2017 року, які визначають пріоритетні завдання виконавчої влади щодо запобігання бездомності, спрямовані на реалізацію бездомними особами прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, створення умов для діяльності громадських об’єднань у сфері соціального захисту населення.

Державне регулювання у сфері соціального захисту бездомних осіб здійснюється з урахуванням таких принципів як, індивідуальний підхід, цілеспрямованість та адресність надання соціальних послуг, забезпечення соціальних гарантій, толерантність, конфіденційність, обстеження умов життя бездомних осіб, а також вибір форм та методів соціальної роботи.

Однією з основних проблем, які потребують розв’язання для запобігання бездомності, є забезпечення розвитку мережі закладів для бездомних осіб, кількість яких на даний час в Україні становить 91 заклад, з них 62 заклади утворено місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування та 29 закладів – громадськими об’єднаннями.

Протягом 2002-2012 років виявлено такі категорії бездомних осіб, як особи, які постраждали від торгівлі людьми, катастроф та нещасних випадків; мігранти; інваліди; особи пенсійного віку; особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк; особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами, пов’язаними з конфліктами та насильством у сім’ї.

Особливої уваги потребують особи, які відносяться до груп ризику щодо втрати житла або права на його використання, зокрема діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання, особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, знайомих, родичів, друзів, а також особи які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм, недієздатні та обмежено дієздатні особи.

Пріоритетними завданнями державного регулювання у сфері соціального захисту бездомних осіб є удосконалення законодавства з метою забезпечення прав на житло осіб з груп ризику щодо втрати житла або прав на його використання; активізація роботи місцевих органів виконавчої влади із запобігання незаконному відчуженню житла, у тому числі житлової площі, що належить дітям; дотримання нотаріусами встановлених законодавством вимог щодо укладання договорів, пов’язаних з відчуженням житла, та видачі довіреностей щодо зняття з реєстраційного обліку громадян за місцем проживання; захист і підтримка одиноких громадян похилого віку та інвалідів; забезпечення прав мешканців гуртожитків; захист житлових, майнових та інших прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в інтернат них закладах; осіб, звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк; удосконалення діяльності центрів обліку бездомних осіб щодо координації роботи з обміну інформацією із закладами для бездомних осіб і безпритульних дітей; залучення благодійних, громадських, релігійних організацій до надання соціальних послуг бездомним особам; створення єдиного реєстру бездомних осіб та удосконалення відповідної статистичної звітності та інші.

Реалізація основних напрямів дасть змогу удосконалити систему запобігання бездомності; підвищити якість надання соціальних послуг бездомним особам; забезпечити задоволення потреб бездомних осіб в екстремальних ситуаціях; розширити перелік соціальних послуг, що надаються бездомним особам в екстремальних ситуаціях.

Валентина Борисенко заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Ніжинської РДА