back

Домашня праця інтегрується в офіційний ринок праці

14 листопада 2025

Домашня праця є важливою складовою ринку праці, а послуги домашніх працівників в Україні набувають все більшої актуальності. У сучасному суспільстві час є одним із найцінніших ресурсів, і все більше громадян делегують побутові справи, щоб ефективно поєднувати професійну діяльність, сімейні обов’язки та особисті інтереси.

До 2024 року законодавство України не передбачало окремого визначення домашньої праці та домашніх працівників. З метою врегулювання цього питання та забезпечення прав і гарантій осіб, зайнятих у домашньому господарстві, у Кодекс законів про працю України була внесена глава XI-А, яка встановлює правові основи праці домашніх працівників та регулює трудові відносини в цій сфері.

Відповідно до норм трудового законодавства, домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір. 

Домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.

З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.

Законодавство України чітко регулює час роботи та відпочинку, оплату праці домашніх працівників.

Так, робочий час – не більше 40 годин на тиждень (або менше, якщо передбачено в договорі). Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем.

Допускається гнучкий графік роботи або підсумований облік робочого часу. Головне, щоб це було погоджено між роботодавцем та працівником.

Наднормова робота – за згодою і з дотриманням вимог законодавства.

Час очікування виклику на роботу або супровід членів домогосподарства на відпочинку – це теж робочий час і він має оплачуватися.

Розмір оплати не може бути меншим за розмір встановленого законом мінімального рівня оплати праці.

Відпустка – мінімум 24 календарні дні за робочий рік.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може бути припинений з ініціативи однієї зі сторін.

Домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір з роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.

З урахуванням специфіки домашньої праці та особливостей умов праці, передбачених Кодексом законів про працю, домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями, передбаченими законодавством про працю, у тому числі на безпечні та здорові умови праці.

Домашній працівник має право на повагу до своєї праці, а роботодавець зобов’язаний створити для цього умови.

Таким чином, легалізація домашньої праці сприяє розвитку офіційного ринку праці та підвищенню соціального захисту громадян.

Відповіді на найактуальніші питання застосування трудового законодавства, зокрема і у воєнний час, можна отримати на інформаційному порталі Держпраці: pratsia.in.ua.

За повідомленням Департаменту економічного розвитку
Чернігівської обласної військової адміністрації