Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

У березні Україна відзначає шевченківські дні. 9 березня 1814 року в родині українського кріпака народився маленький хлопчик Тарас, якому судилося стати великим поетом, художником та виразником думок свого народу, відомим як Кобзар.

Минуло рівно 47 років і 1 день, і 10 березня 1861 року Тараса Шевченка не стало. В Україні він прожив усього 14,5 років, а більшу частину свого життя провів за її межами. Але понад усе Шевченко любив свою батьківщину. Він встиг побувати в більш ніж 100 містах і селах України. Але є місця, найбільш тісно пов'язані з його життям і творчістю.

«Батьківщина Тараса Шевченка»

 Тарас Шевченко народився у селі Моринці Зіньківського повіту, зараз це Черкаська область. Згодом батьки переїхали в село Керелівка (нині Шевченкове), де й пройшли перші дитячі роки Тараса. Потім він служив у свого пана Енгельгардта в селі Будище. А з Вільшан Тарас зробив перший крок до світового визнання.

Зараз ці чотири села об'єднані в Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». У центрі Моринців нині стоїть чумацька хата-музей, яка відтворює інтер’єр шевченківських часів. А також відтворені дві хатини. Перша – Якима Бойка, Тарасового діда по матері.
Інша – хата Колія, в якого півтора року жила родина Шевченків. У Моринцях встановлений і пам’ятник матері Тараса – Катерині Бойко.
У батьківській садибі митця розташований музей, де зберігаються й сімейні реліквії. А хата Шевченків, яка свого часу згоріла, відтворена за малюнком Кобзаря.

Збережено й хату дяка – «перший університет», куди віддав свого сина вчитися грамоті батько Григорій Шевченко. У Будищі є три тисячолітні дуби. За легендою, в дуплі одного з них Тарас ховав свої перші малюнки. Є тут і старий дерев’яний вітряк, що зберігся із шевченківських часів.
Пам'ятні місця Шевченка є і в Києві. Столиця тісно пов’язана із життям та творчістю великого Кобзаря. Тут він жив перервами з літа 1843 до весни 1847 року.

Корсунь-Шевченківський – місто на честь Шевченка. У Корсуні – мальовничому містечку на річці Рось, де свого часу була резиденція гетьмана Богдана Хмельницького, Тарас Шевченко побував кілька разів у 1859 році. Тут він гостював у будинку свого троюрідного брата Варфоломія Шевченка. У цьому місті, яке вабило його своєю історією, він гуляв алеями Корсунського парку та робив замальовки.

У Черкасах Тарас Шевченко побував тричі, і втретє не зі своєї волі – сюди привезли його після арешту в 1859 році. Тут він жив, коли друзі – брати Цибульські – взяли його на поруки та визволили з-під варти.

Побував поет за свого життя і на Єлисаветградській землі (нині Кіровоградська область), у невеличкому містечку Знам’янка. Зараз у цьому місті є музей Тараса Шевченка. Цікавий він тим, що його заснувала онука поета по лінії його старшої сестри Катерини – її тезка Катерина Красицька.

Полтавщина: історія кохання. Розповідаючи про шевченківські місця, не можна не згадати село Березова Рудка Пирятинського району на Полтавщині. Тут розташований колишній маєток Закревських – Віктора та Платона, де Шевченко гостював п’ять разів.

Познайомившись з Ганною на балу в 1843 році, він взяв на пам'ять одну з блакитних троянд, якою була прикрашена сукня жінки, та зберігав її як реліквію.

Дослідники пишуть, що Тарас та Ганна зустрічалися таємно в Березовій Рудці та в Петербурзі. Ганна померла у віці 35 років. Тарас Шевченко, перебуваючи на засланні, присвятив їй вірш Г.З. («Немає гірше, як в неволі»), потім, у 1848 році, – «Якби зустрілися ми знову» та, імовірно, Ганні присвячена поема «Сліпий».

Перебуваючи на Чернігівщині, Тарас Шевченко часто гостював у Седневі, в садибі поміщиків Лизогубів.Подорожуючи, Шевченко бував і в Ніжині, зокрема чекав поки поміняють стомлених коней чи подадуть диліжанс на території сучасного музею «Поштова станція».  Мальовничий край надихав Шевченка на художню творчість. Збереглися його малюнки, зроблені на Чернігівщині, в тому числі й палац гетьмана Кирила Розумовського, і види Качанівки, і замальовки Чернігова.

Ми всі з дитинства пам’ятаємо вірш Тараса Шевченка «Заповіт», де він висловив останню волю – бути похованим «серед степу широкого на Вкраїні милій». І те, що він заповідав, було виконано. Тіло Тараса Шевченка привезли з Петербурга в 1861 році та перепоховали на кручі, на Чернечій горі в Каневі. Тепер вона названа Тарасовою горою. Тут стоїть пам'ятник Кобзарю: він ніби дивиться на Дніпро та околиці.