Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

В історії кожного народу є дати, закарбовані на століття. Є вони й у нас. Одна із них – 15 лютого. Цей день поклав край стражданням і тих, хто воював у Афганістані, і тих, хто на них чекав вдома.

З 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року – часи афганської війни – в радянській армії проходили строкову службу 160 тисяч українців. Із них 3360 загинуло, більше 8 тисяч зазнали поранень, понад 100 тисяч перенесли поширені в азіатських країнах захворювання. Залишилися без синів 2729 матерів, 1982 батька, овдовіло 505 молодих жінок, осиротіло 711 дітей. Після війни померло від ран і хвороб увосьмеро більше, ніж загинуло. Вчетверо збільшилася кількість інвалідів. Такий трагічний наслідок тієї війни.

Тому щороку у селах, містечках і великих містах нашої держави вшановують поіменно тих, хто виконав військовий обов’язок ціною власного життя. Їм, доблесним синам Батьківщини, віддають данину пам’яті та шани за проявлені мужність і героїзм. Згадують всіх, хто не повернувся живим на рідну землю з далеких країв.

Виконуючи інтернаціональний обов’язок, загинули й хлопці з Ніжинщини: Микола Орел, Віталій Пузін, Валерій Кузьменко, Анатолій Парубець, Юрій Брюховець, Анатолій Полівко, Андрій Мокрушин, Віктор Нємченко, ...

Ще 35 пішли у вічність уже в післявоєнні роки. Якраз в цей день один із них, житель Лосинівки - Микола Паскевич пішов за межу вічності.

За ініціативи міськрайонної Спілки ветеранів війни в Афганістані, в рамках проведення заходів, приурочених дню виведення радянських військ з Афганістану, делегація у складі голови райдержадміністрації Володимира Другакова, голови районної ради Олега Бузуна, заступника голови РДА Людмили Сипливець, голови спілки Сергія Ступака та його бойових побратимів побувала на могилах загиблих у демократичній республіці. Вони відвідали Лосинівку, Галицю, Ковтунівку, Червоний Колодязь.

Біля пам’ятних знаків воїнам-інтернаціоналістам відбулися мітинги-реквієми у Безуглівці, Галиці, Перемозі, в яких взяли участь матері, дружини, родичі воїнів-афганців, керівники територіальних громад, учні та вчителі місцевих шкіл.

Разом з людьми у мить хвилини мовчання затихав не по-зимовому теплий вітер, і палахкотіли червоні, мов кров, квіти, блищали на очах сльози, тривожили душу гіркі спогади. Керівники району вкотре вклонилися материнському подвигу жінок, які втратили на війні своїх синів. А підростаючому поколінню трапилася ще одна нагода зазирнути в очі людям, котрі виконали свій військовий обов’язок перед Батьківщиною.

Матері загиблих в Афганістані Юрія Брюховця – Ія Аврамівна, Анатолія Парубця – Раїса Юхимівна, Миколи Орла – Катерина Митрофанівна, Віталія Пузіна – Ніна Михайлівна, були щиро вдячні всім, хто береже пам'ять про їхніх синів, і вшановує велич їхнього подвигу навіть через десятиліття.

Олександр Василенко