Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

29 січня після мітингу-реквієму, що відбувся на території Меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут», в Крутівському Будинку культури відбувся концерт «Вони загинули, щоб жити» за участю капели бандуристів імені Остапа Вересая обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм під керівництвом заслуженої артистки України Раїси Борщ та заслуженого працівника культури України Миколи Борща. В концерті взяв участь лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України лірник-кобзар Василь Нечепа, який у минулому році саме на крутянській землі розпочав культурно-мистецький проект «200 концертів до дня народження Шевченка». 29 січня це був 105-й його виступ.

Присутніх привітав голова Ніжинської райдержадміністрації Володимир Другаков, який нагадав усім про велич подвигу юнаків, які, не шкодуючи життя, йшли на смерть заради ідеалів вільності й незалежності України. Переважну більшість глядачів у залі склало молоде покоління – учні місцевої школи, студенти Ніжинських вузів та професійно-технічних училищ, приїжджі. Саме ті, хто повинен виховуватися на патріотичних ідеях, хто за необхідності стане на захист своєї держави.

Викладач історії Ніжинського агротехнічного інституту Володимир Шевченко вкотре відтворив перебіг подій 95-річної давнини.

Немов і справді «українське військо встало, загриміло в бубни, в сурмоньки заграло», коли у великій і світлій залі Будинку культури грянули козацькі марші Миколи Лисенка та Євгена Адамцевича.

«Україно, хай садами буяє твій шлях, повторись, повторись у віках»,- лине увись. І вона таки повториться і, насамперед, в українських піснях, які передали наші предки.

Вірші Шевченка, здавалося б, давно читані-перечитані, але серед них і досі митці знаходять щось нове й актуальне для сьогодення. Слова Кобзаря звучать у десятках творів, які давно стали народними. Як от пісенний уривок з кантати «Тополя» за однойменним твором Тараса, як «Реве та стогне Дніпр широкий», як маловідомий твір «Чи ми ще зійдемося знову». Звісно, зійдемося, якщо не забуватимемо про найважливіші події в історії своєї країни, якщо шануватимемо своїх, українських героїв, якщо вчитимемо на їхньому прикладі своїх дітей і онуків.

Як тяжко не жилося б українцям, серед сумних і журливих пісень завжди знаходилося місце для жартівливих, веселих. «Ой, не рости, кропе» у виконанні Лілії Козлової та Володимира Грищенка, «Ой, на дубі листя січеться», «Грицю, Грицю,- до роботи» - солістів Юлії Приступи та Івана Берізки, «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня» - Василя Нечепи, додавали настрою глядачам.

Концерт пройшов, як один подих. Захоплюючий, динамічний, різножанровий. У єдину канву з бандурами вплелися ніжна сопілка і замріяна скрипка, тихий, але впевнений контрабас і веселий бубон. Синіми кольорами на вишиванку творчого доробку лягли чоловічі густі баси й волошково-блакитними - трепетні дівочі. Радість і печаль, сміх і сльози, любов і ненависть, - все є в українській пісні, зрештою, як і в народній долі, без чого вона була би бідною і тьмяною. Але такі події, як бій під Крутами, роблять нашу з вами історію незабутньою, вартою вивчення і наслідування. І нехай не в бою, а в мирному житті, але ми повинні любити й захищати свою батьківщину.

Олена Найда,

редактор газети «Ніжинський вісник»