Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

Реформування земельних відносин в Україні здійснюється два десятиліття. Це тернистий і складний шлях до запровадження цивілізованого ринку земель.

Головним кроком до введення в обіг земель сільськогосподарського призначення має бути скасування мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який обмежує конституційні права власників земельних ділянок. Адже мораторій (замість вирішення існуючих проблем) призводить до нагромадження нових.

Формування ринку земель сільгосппризначення є одним із найбільш дискусійних і заполітизованих питань аграрної політики в Україні. У суспільстві точаться запеклі дискусії щодо цього. За словами Міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Присяжнюка «...українці з острахом ставляться до земельної реформи та запровадження ринку землі сільгосппризначення, оскільки не розуміють до кінця суті справи, а у суспільній свідомості панують міфи, які нагнітають панічні настрої».

Сьогодні і громадяни, і більшість політичних сил визнають, що запровадження формування ринку земель сільгосппризначення на часі. Його буде сформовано за умови належного нормативно-правового забезпечення та встановлення засад його функціонування.

Відповідно до положень законопроекту «Про ринок земель» набувачами земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за цивільно-правовими угодами мають бути лише: громадяни України; фермерські господарства; держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України; територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

Забороняється участь іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення, що унеможливить втрату Україною позицій щодо виробництва продовольства. Адже вітчизняні сільгосптоваровиробники у найближчі 5-7 років неспроможні на рівних конкурувати із іноземним капіталом.

Для недопущення спекуляції земельними ділянками запроваджуються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 60 відсотків нормативної грошової оцінки – при відчуженні на п"ятий, до 100 відсотків – при відчуженні за перший рік).

Граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи в цілому по Україні не може перевищувати 2100 гектарів, у тому числі для: Полісся – 1500; Лісостепу – 1750; Степу – 2100; Карпатської гірської області – 900; Кримської гірської області – 1100 га.

Постає питання щодо управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі та резерві за межами населених пунктів, площа яких складає 2,9 млн. га. Необхідно забезпечити перехід у державну власність земельних ділянок, власники яких померли, за відсутності спадкоємців (відумерла спадщина), орієнтовна площа яких складає 1,8 млн. га. Гострою проблемою, яка потребує вирішення в площині земельних реформ, є не витребувані земельні частки (паї) на площі 1,4 млн. га (330 тис. земельних часток). У процесі консолідації земель на часі перерозподіл колишніх земель колективної власності (проектні польові шляхи, лісосмуги, господарські двори тощо) орієнтовною площею 550 тис. га.

Таким чином, у активний господарський оборот будуть залучені 6,65 млн. га сільгоспземель, які у даний час не використовуються або використовуються без достатніх правових підстав.

Запроваджується переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу, що дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку проведеної в Україні земельної реформи.

З метою мінімізації негативних наслідків подрібнення земельних фондів великих колективних сільськогосподарських підприємств проектом врегульовується питання консолідації земель.

Проектом закону передбачено регулювання земель, пов"язаних із земельними ділянками, на яких розташовані багаторічні насадження та меліоративні системи. Врегульовано питання щодо обмеження можливості зміни цільового призначення земельних ділянок протягом 10 років після їх придбання.

Передбачаються системні заходи щодо запобігання тіньовим оборудкам із земельними ділянками, а саме:

– встановлюються обмеження щодо придбання земель пов"язаними особами, що додатково забезпечить попередження надмірної концентрації земель в одних руках;

- передбачається, що покупець ділянки буде зобов"язаний подавати декларацію про свою непов"язаність із суб"єктами господарювання, які вже володіють землями сільгосппризначення;

– у разі придбання земель вартістю понад 150 тис.грн. (25-30 га) покупець зобов"язаний буде декларувати джерела відповідних доходів (згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»).

Передбачається, що Закон України «Про ринок земель» буде прийнятий та введений у дію восени 2011 року, що дозволить запровадити ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення з 1 січня 2012 року. Загалом доопрацювання та подання на розгляд парламенту проекту закону України «Про ринок земель» вже прийнято в першому читанні, він дозволить максимально пришвидшити формування законодавчої бази ринкових земельних відносин.

Міністерство аграрної політики та продовольства України, Держземагентство для прискорення впровадження ринку земель сільгосппризначення на доручення Президента та реалізації урядових рішень працює над удосконаленням законодавчої та нормативної бази з цього важливого питання.

Запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення та його ефективного державного регулювання в Україні дозволить забезпечити реалізацію цілої низки важливих на сьогодні проблем, зокрема:

– повноцінну реалізацію права приватної власності та інших прав на земельні ділянки всіма суб"єктами земельних відносин;

– створення сприятливого ринкового середовища, що забезпечує постійний перехід речових прав на нерухоме майно до найбільш ефективних власників;

– кардинальне підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства;

– раціональний перерозподіл та оптимізацію використання земель;

– встановлення об"єктивної ринкової вартості земельних ділянок у процесі їх економічного обороту;

– підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу земель та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави;

– безперешкодний доступ громадян до землі як ресурсу людського розвитку;

– збереження та створення робочих місць у сільській місцевості;

– покращення транспарентності земельних відносин;

– стимулювання розвитку інститутів громадянського суспільства у питаннях захисту прав власників земельних ділянок.

Світовий досвід показує, що регулювати ринок земель набагато ефективніше, ніж заганяти його в тінь. Законодавство багатьох європейських країн передбачає існування системи регулювання обороту земель сільгосппризначення, маючи, з огляду на характерні історичні чи національні особливості, економічну чи соціальну ситуацію в кожній країні, свої відмінності.

Таким чином прийняття Закону «Про ринок земель»:

– розблокує проведення земельних торгів щодо вільних земельних ділянок та прав оренди на них;

– створить законодавчі умови для зняття мораторію;

– сформує коло набувачів земельних ділянок сільгосппризначення: громадяни України, фермерські господарства, держава та органи місцевого самоврядування;

– обмежить участь іноземного капіталу;

– припинить спекуляцію земельними ділянками;

– встановить заборону надмірної концентрації земельних ділянок;

– визначить державний орган з управління землями сільгосппризначення державної власності (Державне агентство земельних ресурсів);

– забезпечить стале землекористування шляхом визначення механізму консолідації земель сільгосппризначення.

Міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк вважає, що «...земельна реформа за своєю суттю не дорівнює лише введенню ринку землі сільськогосподарського призначення. «Це цілий комплекс стратегічних заходів, таких як: створення прозорого ринку землі, залучення фінансових ресурсів у сферу АПК, охорона родючості грунтів, інвентаризація, розмежування земель державної та коліунальної власності, встановлення меж населених пунктів, демаркація державного кордону, створення електронного загальнодержавного земельного кадастру..». і «...завершення земельної реформи – один з пріоритетів влади… Це дуже сміливе і відповідальне рішення. Проте сьогодні влада розуміє і глибоко усвідомлює, що без завершення земельної реформи не можливий подальший економічний розвиток аграрного сектору та й країни в цілому».

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ

ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ

ДЕРЖКОМЗЕМУ В ОБЛАСТІ