Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

3 червня Ніжинський район із офіційним візитом відвідала делегація представників дружньої нам Латвії. Зокрема, перший секретар посольства Республіки Латвія в Україні Лігіта ДАВИДОВА, голова правління ТОВ Латвійського Центру сільських консультацій та освіти Мартиньш ЦИМЕРМЕНИС, консультант з питань ветеринарної медицини Гінтс БРІЄЖКАЛНС та консультант-експерт з питань ветеринарної медицини цього Центру Дайнис АРБІДАНС.

Супроводжував почесних гостей голова Чернігівської обласної ради Микола ЗВЄРЄВ. Зустрічав на Ніжинській землі делегацію голова районної ради Олег БУЗУН.

Метою візиту латвійців було ознайомлення з тваринницькою галуззю регіону, оцінка ситуації на молочному ринку, консультації й допомога зі створення молочних кооперативів, які давно працюють в Латвії.

На зустріч запросили заступника начальника управління АПР Марію НОСЕНКО, головного ветлікаря району Володимира НАУМЕНКА, голову КСП а\ф «Лосинівська» Миколу ОКОСТЕНЯ, голову об’єднання сільськогосподарських кооперативів Оксану НЕЧЕПОРУК, виконавчого директора сільськогосподарських кооперативів Юрія ТКАЧОВА. Крім того, участь в нараді взяли керівники територіальних громад Лосинівської зони. Чому саме Лосинівської? Бо саме тут найбільше в районі розвинене молочно-товарне тваринництво. Але останнім часом все більше виникає проблем на ринку збуту молока, залишається нестабільною цінова політика, виникла суттєва заборгованість молокозаводів перед здавачами продукції. Народна мудрість гласить, що один у полі не воїн. Мабуть, прийшов час об’єднуватися і разом вирішувати нагальні проблеми молочної галузі. І допомогти в цьому українцям згодні латвійці, які вже пройшли складний шлях реформ.

Вітаючи присутніх, голова обласної ради Микола ЗВЄРЄВ запевнив, що посол Республіки Латвія в Україні Аргіта ДАУДЗЕ, яка вже неодноразово відвідувала Чернігівщину, усім серцем вболівала за область і тоді, коли на її кордоні стояли російські війська, і зараз, коли регіону потрібна суттєва підтримка. Як консультаційна, так і інвестиційна.

Зі слів голови обласної ради, в минулому році поголів’я великої рогатої худоби в області скоротилося майже на 17,5 тисяч. З кожним роком як приватникам, так і фермерам все складніше утримувати ВРХ. Але ще важче збути вироблену тяжкою працею продукцію, при цьому не залишившись у збитках. Адже вартість молока падає, а ціна на пально-мастильні матеріали, комбікорми, добавки тощо росте невпинно і неконтрольовано.

Тому люди змушені збувати своїх годувальниць. Аби ця тенденція й надалі не скорочувала поголів’я, Микола Вікторович бачить лише один вихід – об’єднання. Тільки ініціатива знизу, тільки власне бажання щось змінити, тільки стремління до європейського ринку допоможуть сьогодні селу. Для нас цей шлях незвіданий, але руку допомоги готові простягти латвійці. І нам гріх цим не скористатися.

Голова районної ради Олег БУЗУН переконаний, що дорогу долає той, хто іде. До того ж – першим. Можливо, - це ризик, безумовно, - це непередбачувані ситуації, але сидіти й чекати змін на краще зверху вже не можна. Люди повинні будувати своє сьогодення власними силами й власними руками.

У рамках головування Республіки Латвія в Раді Європейського Союзу, знайомство, дружба, а тепер і тісна співпраця Сіверщини з прибалтійською країною набувають обертів. І Латвія готова ділитися власним досвідом інтегрування в Європу, реформування країни в цілому, і молочної галузі зокрема, - запевнила перший секретар посольства Республіки Латвія в Україні Лігіта ДАВИДОВА, передаючи вітання від посла Республіки Латвія в Україні Аргіти ДАУДЗЕ.

ТОВ Латвійський Центр сільських консультацій та освіти, який представляв голова правління Мартиньш ЦИМЕРМЕНИС, починав свою роботу як державна бюджетна організація, але конкуренції на євроринку вона не витримала саме як державна структура, тож з часом трансформувалася в неприбуткову організацію, а потім і в об’єднання з обмеженою відповідальністю. 99% активів належать державі, 1% - Латвійській федерації селян. Головним своїм завданням Центр, який має 470 консультантів по всій країні, ставить на меті консультації та навчання, що стимулюватимуть розвиток сільського господарства і не тільки. Це дасть можливість створювати робочі місця і зупинити молодь, яка покидає село (за останні 15 років - 20% ).

Головною проблемою в Латвії залишаються малі сільгосппідприємства (80% - до 10 га), власникам яких 50-60 років і вони вже не мають наміру розвиватися далі. Тож назріло питання об’єднання і відкриття нових ринків збуту (російський ринок частково втрачений). Саме кооперативи допомогли латвійцям вирішити застарілу проблему взаємовідносин виробник- закупівельник. Об’єднавшись, товаровиробники якийсь час здавали молоко в сусідню Литву й місцеві підприємства залишилися без сировини. Безвихідь розставила всі крапки над «і». Зрештою, сторони домовилися на взаємовигідних умовах.

Чи втручалася держава у відносини товаровиробник-закупівельник, чи встановлювалися державні стандарти, чи передбачалися пільги й державні кредити, як вирішувалися питання заготівлі кормів і чи виділялася земля для фермерів, чи диктувалася ціна, - питань в учасників наради було багато. Але відповідь одна – Латвія, як держава, жодним чином не контролює, не стимулює, на дотує, не впливає. Євросоюз, а разом з ним і євроринок диктують нові умови ведення бізнесу. І найголовніша з них – якість! Саме якість сировини, а відтак - і готової продукції відчинили вікно в Європу. А тепер і в Азію, яка з кожним роком стає все більш потужним сегментом як виробництва, так і споживання на світовому ринку.

Не обійшли увагою учасники зібрання і хвороби ВРХ. Після відокремлення від Радянського Союзу Латвія через 15 років стала вільною від лейкозу та туберкульозу корів. Ці хвороби там не лікували - тварини однозначно підпадали під забій та переробку. Жорсткий контроль та постійний моніторинг сприяють абсолютному здоров’ю поголів’я. Крім того, латвійці переконані, що наука повинна слугувати сільгоспвиробникам, тож будь-які новації там підтримуються і стимулюються.

Та чи найбільше учасників наради вразили банківські відсотки на кредити - 3-3,5%! Тоді як в Україні вони складають до 35-40%, а часом і більше. Тому, переконані гості, потрібно створювати власний банк розвитку, який підтримає товаровиробника, в тому числі – дрібного.

Спілкування показало, що навчитися досвіду за одну зустріч неможливо, питань виникало дуже багато, а дискусія не завершена. Латвії чим пишатися і є чим поділитися. А нам, українцям, у свою чергу, треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Добре, що є в кого. Хоча, у даному випадку варто згадати Шевченка, який заповідав і чужому навчатися, й свого не цуратися. Прикладом цьому – поїздка делегації спочатку на Галицьке відділення молочно-товарного комплексу ТОВ «Крок-Агро», а потім і на Білорічинське ТОВ з обмеженою відповідальністю «Крок-УкрЗалізБуд», що в Прилуцькому районі, якими керує Володимир АНДРІЄВСЬКИЙ.

Не зважаючи на кризу, підприємство будується, розширяється, нарощує поголів’я, займається селекцією. Володимиру Михайловичу було що сказати латвійським гостям і що показати. Ті, в свою чергу, цікавилися раціоном та принципами його складання, тривалістю життя лактаційного поголів’я, штучним заплідненням та відсотком виживання новонароджених телят. Варто сказати, що «Крок-Агро» - одне з прогресивних підприємств, що застосовує новітні технології, а висока якість молока дозволяє здавати його на виробництво дитячого харчування.

Сам АНДРІЄВСЬКИЙ неодноразово побував у країнах ближнього й далекого зарубіжжя, побачив не одне виробництво, вивчав, консультувався, запозичував. А ще на озброєнні саме цього товаровиробника – наука, яка постійно йде вперед, вносить свої корективи, диктує нові правила. На жаль, доводиться констатувати, що підприємства, які встигли стати на ноги до кризи, тримаються й зараз. А ті, хто спробував розпочати власну справу в період нестабільності й непередбачуваних економічних викликів без підтримки держави навряд чи впорається. І знову повертаємося до об’єднання і до української приказки, що стверджує, - гуртом і батька легше бити. Зрештою, бити чи ні – питання, а от вистояти нам якось треба. Бо якщо самі не хочемо й не можемо, нам ніхто не допоможе.

Олена Найда