Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

Аби взимку було затишно й тепло, добрий господар не змарнує літні погожі дні – використає кожну днину й наведе лад у своїй оселі й на обійсті. Так за великим рахунком і очільники сільських установ поспішають впоратися з ремонтами до настання осені. У Галиці, де відбувся день райдержадміністрації, разом з Володимиром Другаковим та головним спеціалістом сектора контролю Оксаною Бураковою ми побачили, що діло не стоїть на місці.

З одного боку пощастило галичанам – стільки маєтків панських дісталось у спадок! А з іншого – співчувати час. Все добротно зведене в позаминулому столітті чесно відслужило свій вік і почало занепадати.

Капітально відремонтувати давні будівлі не під силу бюджетним установам. Та все ж іншого виходу немає. У місцевій амбулаторії вже оббили брусами рейки для того, аби зашити стіни вагонкою. Підняли фундамент, Заодно й ганок новий виклали з цегли. Завідуюча амбулаторією Віра Семеряко веде в середину й показує ще один фронт початих робіт. Тут поміняні вікна, але довкола них усе старе й теж просить людського втручання. Що під силу – роблять самі медпрацівники. Як от косметичний ремонт акушерського кабінету. У великому селі відвідувачів повно. Тому діють тут і фізкабінет з найновішою апаратурою, і стоматологічний з власною бормашиною лікаря, і маніпуляційний. Отже, ремонт ремонтом, а послуги – за розкладом.

Не могли ми проїхати з двома головами Володимирами ( нас супроводжував голова сільської ради Володимир Пуховець) у їхній день ангела повз храм. Із цікавості службової й особистої побували в церкві, якій триста років! Якби належний догляд, ця дерев"яна бу-дівля з високими колонами вистояла б ще епоху. Вціліле й збережене сьогодні свято бережеться, але це дедалі важче. Священик з гордістю говорить про своїх прихожан, а їх постійних тут ціла сотня! І про знахідку-капсулу, де описана вся історія заснування церковного храму, і про відтворену ікону, і про озеро, що колись було за церквою.

У цей час у шкільній їдальні вікна й двері навстіж, а замість підлоги – будмайданчик. Не впізнати й директора Наталію Федоренко в робочому одязі. Разом із колегами вона вийшла з відпустки на невідкладні ремонтні роботи. Давно мріяли, а ось настав час ламати старе й будувати нове: покласти плитку на білі крейдяні грубки, залити розчином підлогу.

У школі вже все, як кажуть, під ключ. Прохолодні класи виблискували свіжістю фарб. Техпрацівники вклалися в графік і до відпустки навели лад. Як і планували, чоловіки встигли змайструвати ще й дашок над ганком.

Очільник територіальної громади Володимир Пуховець веде в парк на шкільному подвір"ї й показує ще одне зрушення. Вважай, історичне. Заміна пам"ятника воїнам 1918 року і воїнам-афганцям. Знайшлися й на це кошти в сільському бюджеті.

Як і в загальноосвітню, так і в ЗНВК «Школа-дитячий садок», у вересні прийде по п’ять першокласників. Ця початкова ланка – оаза щасливого забезпеченого дитинства. Не казкового, а реального – для вісімнадцяти учнів і двадцяти дошкільнят. Адже не секрет, « у садочку і їсти смачніше дають, і казки перед сном читають, і все красивіше…» До початку навчального року вже сьогодні все готове. Залишилося тільки вікна пофарбувати знадвору. Проте зі слів директора ЗНВК «Школа –дитячий садок» Наталії Кошелівської, час би вже й пральну машину придбати, й про деякі інші зручності для малят подбати. А якби можна, то й стіни б розсунути, аби ще двадцять малят зростали не вдома, а серед своїх ровесників.

Влітку – не взимку, приємно прохолодно у сільській бібліотеці, яка вписалася в приміщення величезного Будинку культури і є мірилом духовності сільського люду. Щоправда, читають переважно старі, говорить завідуюча Марія Давиденко. І згадує, як сорок років тому до столу видачі книжок черга стояла. Ми ж поміж іншим помічаємо і картинну галерею місцевого художника Миколи Дерев"янка, і світлицю з вишиванок матері Марії Давиденко, і підшивку періодики, і, безперечно, охайність довкола всього.

І як же псує загальний вигляд господарності гостинних і працелюбних галичан інше «крило» храму культури, в якому знаходиться кафе «Лазурний». Ганьба власнику, котрий розвів такий смітник у центрі красивого села. Прикро, але якщо досі у власника культурного закладу не знайшлося коштів на прибирання території, то віднині вони знайдуться на оплату штрафу.

Галина КУЛІЧ