Ніжинська РДА

«Вишиванка – генетичний код українців»

26 травня 2015

У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.

У нелегкий і тривожний для нашої країни час, коли доводиться захищати кордони нашої Батьківщини, вишиванка набуває особливого значення і звучання. Це не просто одяг. Вишиванка служить символом всеукраїнського єднання і генетичним кодом українців, нагадуючи нам звідки ми родом і чиї ми діти.

Як відомо, на Західній Україні з особливою шаною і трепетом ставляться до українських символів та оберегів, дотримуються народних звичаїв та обрядів. Тому не випадково, що традиція масового одягання вишиванок бере свій початок саме звідси. Започаткована у 2003 році у стінах Чернівецького національного університету, акція набула всеукраїнського масштабу. Щороку у третій четвер травня відзначають День вишиванки, метою якого є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді і населення держави загалом.

Не залишилися осторонь цієї події і навчальні заклади району. До проведення акції приєдналися і учні, і вчителі, і адміністрація Безуглівської, Великокошелівської, Вертіївської, Галицької, Крутівської, Кукшинської, Перемозької, Лосинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Черняхівського, Липоворізького, Кропивнянського НВК, Шатурського ЗНВК та інші. Вражало розмаїття узорів – геометричний, квітковий, простий і складний. Сорочки були і купованими, і вишиті бабусями.

Здається, коли вдягаєш вишиванку, то і відчуваєш себе зовсім по іншому – пишаєшся своїм рідним краєм, тим, що виріс і живеш на найкращій у світі землі – Україні, розмовляєш солов’їною мовою, відчуваєш тісний зв'язок з попередніми поколіннями своїх предків.

На особливу увагу заслуговує виставка української вишивки, яку організувала бібліотекар Кукшинської школи Гайдук Н.І. Їй вдалося зібрати кращі роботи місцевих майстринь (Ковшар Г.Г., Пономаренко В.О., Любиченко В.П.) – весільні рушники, наволочки, серветки. Вишиті на них замріяні голуби, червоні троянди, синьоокі волошки, витончений бузок зачаровують своєю красою і вражають талантом народних умільців. Сама ж Надія Іванівна в цей була вбрана у традиційний український костюм, вона випромінювала радість і оптимізм. Даний одяг дістався їй від матері. Саме в ньому вона багато років тому виходила заміж. А сорочку до нього вишивала ще бабуся Надії Іванівни. Тому вік вбрання сягає вже близько 150 років. Але попри свій поважний вік одяг не втратив своєї самобутності та оригінальності.

Сподіваємося, що такі акції стануть традицією в Україні і кількість їх учасників невпинно зростатиме, адже вони пробуджують національну свідомість і плекають з нас щирих українців.