Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

– Володимире Леонідовичу, Ви вдруге вступаєте в одну і ту ж річку. Важко?

– Так. Повернувшись у цей кабінет через три роки, побачив ті ж проблеми у районі, що й раніше. Додалися і нові.

– Давайте обговоримо конкретно кожну з них.

– Як керівник виконавчої влади, насамперед зобов’язаний дбати про розвиток соціальної сфери. Старше покоління пам’ятає, як опікувалися нею колгоспи. Це вони залишили нам у спадок школи, клуби, дитячі садки і лікарні. Колись добротні будівлі сьогодні вже потребують ремонту. Але теперішні орендарі або інвестори (як ми їх називаємо) здебільшого виплачують лише паї орендодавцям. І хоч їх кількість у районі збільшилася, не всі відгукуються на прохання про матеріальну допомогу директорів шкіл, медиків тощо. Законодавство їх до цього не зобов’язує, а добру волю виявляють тільки справжні патріоти. Та й про яку інфраструктуру можна запитувати в орендаря, який збирає по 10 ц збіжжя з гектара? Він готовий продати кому завгодно корпоративні права, аби не возитися з землею…

– Але ж ми знаємо й інші приклади. Про розвиток села активно дбають ПП «Агропрогрес», CПОП «КСЕНА», ФГ «Липіврізьке», СТОВ «Рід», ТОВ «Ніжинськасільгосптехніка»

– Це тільки підтверджує виняток з правила. Виконавчій владі треба насамперед думати над тим, аби нарощувати матеріальну базу на селі через розвиток сільськогосподарського виробництва і переробної промисловості. За моїми спостереженнями з часом в село прийдуть потужні сільськогосподарські компанії які зможуть і дороги будувати, і газогони, і культурно-освітні заклади. На це спрямовується і державна політика. На ринку зерна основним гравцем виступає саме держава. Вона активно стимулює сільгоспвиробників і цінами, і дотаціями, і компенсаціями. Я звернув увагу і той факт, що на відміну від попередніх років не підвищилася ціна на паливно-мастильні матеріали на початок жнив.

Як і п’ять років тому знову звернувся до керівників ніжинських молокозаводу і м’ясокомбінату з пропозицією створювати власну сировинну базу. На Борзнянщині, наприклад, будують потужний комплекс на 40 тисяч голів. Власники ж «Укрм’яса» можуть вкладати кошти в будівництво чи модернізацію вже існуючих доїльних залів, ферм, племінне стадо. Сьогодні ще маємо 6196 голів великої рогатої худоби в семи господарствах, з них у Лосинівці – 3655. І їх треба зберегти і примножити. За 6 місяців поголів’я ВРХ збільшилось на 934 голови, корів – на 182 голови проти початку року. Також за цей період одержано 89 голів телят на 100 корів, що на 10 голів більше минулорічного.

Необхідно також розширювати свинарство і птахівництво. А як же інакше можна вести мову про продовольчу безпеку, про робочі місця, про наповнення місцевого бюджету?

У першому півріччі вироблено масла вершкового 85 т, що менше відповідного періоду минулого року на 91 т; ковбасних виробів 110 т, що на 122 т менше відповідного періоду минулого року; овочів консервованих – 123 т (у відповідному періоді минулого року ЗАТ «Ніжинський консервний завод» виробництво не проводив); 2074 т борошна, що на 524 т менше відповідного періоду минулого року, 3659 т соків, що на 104 т більше відповідного періоду минулого року.

Причиною зниження виробництва промислової продукції стало те, що протягом першого кварталу не працював ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» та припинив свою діяльність з травня місяця ВАТ «Ніжинський м’ясокомбінат» і на даний час не працює. Не проводить свою переробну діяльність філія «Ніжинський міськмолокозавод» ДП «Аромат», який заготовляє щоденно більше 100 т молока, охолоджує і відправляє на інші переробні підприємства області.

Це ж неправильно, коли ніжинський молокозавод скуповує молоко в ніжинських селян для Менського сирзаводу. Там працюють меняни, які вчасно отримують гарну платню, а ніжинський район не має від цього ніякого прибутку. Якщо ніжинський молокозавод не запрацює, виконавча влада вдаватиметься до жорстких законних заходів, а саме: зробить все для того аби ніжинська сировина надходила в Лосинівський маслосирзавод. Він і зареєстрований у нас, і вкладає інвестиції в модернізацію виробництва, і платить недешево – 2.15 гривень за літр молока.

Під контролем виконавчої влади і безперебійна робота державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів». Саме воно забезпечує сьогодні продовольчу безпеку держави і безпосередньо якість хліба ВАТ «Ніжинський хлібозавод». Для мене наш хліб – найсмачніший.

– У 2005-2007 роках наші села активно газифікувалися. І хоч тоді ще не говорили про фінансову кризу, але держава теж запізнювалася з виділенням коштів на підвідні газогони. Яким чином все це відбувалося?

– За ті два роки голубе паливо надійшло у 12 населених пунктів. Найактивнішу участь у цьому взяли самі громади, які вклали власні кошти у внутрішні вуличні газогони. Допомогли й інвестори, які відгукувалися на запити людей і мої особисті. І сьогодні газифікація залишається пріоритетним напрямком в діяльності виконавчої влади. Нехай альтернативним паливом, а саме брикетом і кізяками, обігрівають себе ті, хто це пропонував. Навіть при підвищенні тарифів на газ, його використання обійдеться сільському населенню дешевше, ніж вугілля. Хочу застерегти всіх від паніки: оформлення субсидій відбудеться чітко і спокійно. Над цим уже працює управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації.

Отож, уже в серпні-вересні почнемо приєднувати до голубої магістралі Переяслівку, а за нею Бурківку і Черняхівку, Шняківку і Терешківку. Це радісна перспектива для сіл. Газифікований Липів Ріг вже приваблює нових мешканців, які купують тут будинки і віддають на навчання дітей у сільську школу.

– А чи порадіють вертіївці? Адже вони вже закопали у внутрішні газогони по 8 тисяч гривень.

– Про них пам’ятаємо постійно, і надії покладаємо не тільки на будівництво тут потужного склозаводу. Зведення газорозподільної станції для них і для сільської ради є питанням стратегічним, але ми розглядаємо й інші варіанти розв’язання цієї проблеми. Запевняю, Вертіївка без газу не залишиться.

– Які ж додалися проблеми нові?

– Чотири підприємства району мають заборгованість із заробітної плати. Через те, що держава вчасно не компенсує пільгове перевезення сільських пасажирів, вони не можуть ним користуватися. Звичайно, для всіх було б найкраще, якби всі пільги надавалися всім, хто їх потребує, у грошовому еквіваленті. Але за нинішніх обставин нам доводиться домовлятися з перевізниками, і вони готові поступитися своїми законними правами. Це питання не тільки соціального захисту, а й ціни продукції, яку селяни продають на міському базарі. Скільки ж повинен коштувати літр молока, якщо тільки за дорогу треба заплатити 10-15 гривень?

– Очевидно, серед першочергових завдань – освіта і культура

– Так. Вони – взаємопов’язані. Демографічна ситуація складається таким чином, що ми змушені були закрити школу в Заньках. У 2010-2011 навчальному році поменшає на Бобрицьку школу. Така перспектива не радує. Закриття школи означає вимирання села.

Добротне шкільне приміщення в Заньках намагаємося перетворити в районний історичний музей, куди ввійде і музей Марії Заньковецької. Для цього потрібні кошти. Поки що треба виготовити і встановити дорожній щит, який би вказував на музей першої народної артистки України, і занести його в туристичний маршрут. Можливо, це дозволить створити в цьому затишному прибраному селі зону зеленого туризму.

Всі заклади освіти і культури потребують сьогодні, як я вже говорив на початку бесіди, капітальних ремонтів. Освоїти їх місцевий бюджет не може. Вирішення цих питань багато в чому залежить від компетенції керівників, від їх персональної відповідальності, уміння домовлятися з інвесторами, громадою, батьками. На моє переконання, не може займати посаду директора школи людина, яка ходить на роботу повз вікна, зафарбовані лише до половини.

– Ви покладаєте серйозні і нелегкі завдання на виконавчу владу. Чи робитимете для цього кадрові зміни в райдержадміністрації?

– Вони вже почалися. Будуть й інші призначення, кандидатури яких обговорюються і проходять законодавчу процедуру.

Запитувала

НАДІЯ ОНИЩЕНКО