17 липня 2018
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
Захворювання на дифтерію зустрічається в усьому світі. Максимальна кількість випадків зазвичай припадає на осінньо-зимовий період. Востаннє епідемії дифтерії в Україні були з 1991-го до 1998-го року. Тоді на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.
Збудник і передача інфекції
Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб, а в воді – до трьох тижнів. При кип'ятінні гине миттєво, а при використанні дезінфікуючих засобів – протягом 2-3 хвилин.
Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсигенні штами збудника.
Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.
Симптоми
• біль у горлі,
• підвищена температура, лихоманка,
• набряк слизової оболонки ротоглотки,
• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу
Профілактика
Найбільш ефективним способом профілактики є вакцина від дифтерії. Комплексне щеплення від дифтерії, коклюшу та правця необхідно зробити дитині в 2, 4 і 6 місяців, потім – у 18 місяців, але не раніше, ніж через 12 місяців після третього щеплення. Наступні щеплення дітям від правця і дифтерії роблять в 6, 16 і 28 років. Надалі потрібно повторювати вакцинацію кожні 10 років.
Ніжинське міськрайонне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області