back

Рухатися далі, щоб розвиватися

24 березня 2016

22 березня відбувся схід села в Колісниках. І поки місцеві жителі збирались у сільському клубі, голова райдержадміністрації Вячеслав Івашин зі своїм заступником Оксаною Мелашенко та помічником народного депутата Олександра Кодоли Тамарою Стратілат відвідали Колісниківську ЗОШ І-ІІст.

При вході в школу гості зупинилися, щоб вшанувати пам’ять учасника АТО, патріота-добровольця, вихідця із села Сергія Коворотного, на честь якого на стіні закладу встановлено меморіальну дошку. Про короткий життєвий шлях і подвиг колісниківського героя-танкіста, котрий загинув у бою під Новосвітлівкою на Луганщині, розповідає і стенд у приміщенні школи.

У супроводі директора школи Людмили Ярмак та місцевого депутата районної ради Лариси Рибки гості оглянули теплі й світлі класи, спортзал, їдальню, майстерню, де ознайомилися зі здобутками і досягненнями закладу, дізналися про проблеми. Звичайно ж, заглянули і в шкільну котельню, де встановлено новий твердопаливний котел, придбаний завдяки реалізації в районі проекту ЄС ПРООН Clima East «Збереження та раціональне використання торфовищ». Слід зазначити, що із введенням в експлуатацію котла вдалося відмовитися від використання природного газу й тим самим значно здешевити затрати на тепло.

Зараз у школі навчається тридцять дітей. Восьмеро випускників цьогоріч покине рідні стіни, а восени сядуть за парти всього четверо першокласників. Зменшення кількості учнів – це те, що найбільше хвилює вчителів і мешканців села.

Схід розпочався традиційно зі звіту сільського голови Анатолія Рибки, який детально розповів про зроблене і про те, над чим належить працювати в поточному році. В планах на найближчий час залишається подальша робота з освітлення вулиць, ямковий ремонт доріг в обох селах, заміна електроопор на вулиці Гончарівській та Коворотного у Колісниках, благоустрій сільських територій і боротьба зі смітниками.

Далі йшла мова про сільський бюджет. Зазначалося, що власні надходження в ньому, отримані в основному за рахунок податків від використання землі та лісових ресурсів, складають майже вісімсот тисяч гривень. Решта – дотація держави. Так вдається забезпечувати життєдіяльність обох сіл. У Колісниках всі установи газифіковані. А коли буде добудована чотирикілометрова гілка підвідного газогону до Григорівки, газифікація якої розпочалася ще в 2006 році, поки що невідомо. Зрозуміло, що таких грошей у районі немає. Залишається сподіватися тільки на кошти Фонду регіонального розвитку. Про що й розповіли керівники району.

Попри заклики про оптимізацію закладів освіти, що лунають все голосніше, і тенденцію до скорочення кількості учнів, мова про закриття Колісниківської ЗОШ І-ІІ ст. не йде. Про це під час свого виступу говорила заступник голови райдержадміністрації Оксана Мелашенко і дякувала за сумлінну роботу шкільному колективу і особисто директору Людмилі Ярмак, працівникам закладів культури обох сіл, при цьому вона відзначила заслуги колісниківського бібліотекаря, бібліографа за освітою Ніни Безпалої.

Відповіді на земельні питання отримали люди від представників інвесторів Івана Кобижчі, Наталії Хоменко (ТОВ «Ніжин-Агро»), Віталія Фурси (ТОВ «Дружба-Нова»), які також звітували про діяльність своїх агроформувань на теренах громади і висловили сподівання на подальшу співпрацю.

Голова районної ради Олег Бузун розповів, яким досягненням для району, в тому числі й для Колісників, є створення комунального підприємства «Регіональний ландшафтний парк «Ніжинський» в рамках проекту ПРООН «Кліма-Іст». Олег Віталійович радив запозичити досвід своїх сусідів із Кукшина, де завдяки Проекту вдалося запустити кооператив із переробки молока і фасування меду. Це дало можливість місцевим мешканцям не віддавати молоко за безцінь крупним молокопереробникам, а збувати його в кооператив по 6 – 6,5 гривень за літр.

Оскільки більшість присутніх у залі були літні люди, по-синівськи звернувся до них В’ячеслав Івашин: – Спасибі за те що виживаєте в цих складних умовах, мужньо протистоїте викликам сьогодення. Завдяки вам живуть наші села. А отже є куди приїздити дітям і онукам, є де зігріти душу. Недаремно кажуть, що село – колиска нації. Жалкую, що раніше цього не відчував, адже народився і все життя прожив у місті, поки доля не привела працювати на посаду голови райдержадміністрації, де й зіткнувся впритул із сільськими проблемами. На жаль, їх багато. Одна складніша другої. І охопити все й відразу нам не під силу. А тому я не буду обіцяти того, чого не можу виконати. Обіцяю одне - не шкодувати сил, зробити все від мене залежне, використати владні повноваження, особисті зв’язки, щоб ви відчули, що ваше життя змінилося в кращий бік.

За матеріалами газети "Ніжинський вісник"