Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

05 лютого відбувся схід села в Липовому Розі. Окрім голови райдержадміністрації Вячеслава Івашина та його заступника Оксани Мелашенко, побувати на сільському заході виявили бажання заступник голови районної ради Наталія Березка, радник голови РДА з питань соціального захисту учасників бойових дій, голова міськрайонної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Ступак, депутат обласної ради Сергій Охонько, начальник відділу держземкадастру управління державного геокадастру в Ніжинському районі Яна Скрипка та аж троє представників правоохоронних органів: заступник начальника Ніжинського відділу поліції з обслуговування Ніжина й району майор Олександр Сахно, начальник сектору дільничних офіцерів поліції В’ячеслав Шевлюга, дільничний старший лейтенант Сергій Пасьоха.

Як і годиться, схід села розпочав сільський голова Олексій Пелипканич, котрий підвів підсумок справам минулим, поділився планами на майбутнє. З його доповіді стало відомо про досягнення та проблеми земляків. А вони є. Як же без них у житті? От тільки співвідношення позитиву до негативу в кожного своє. В «Липівграді» – так звуть населений пункт його жителі – вуличне освітлення розганяє темряву чи не впродовж усієї ночі, чим не може похвалитися навіть Ніжин. Хотілося, щоб по всьому району було таке асфальтове покриття вулиць, як тут. Гордістю села є дитячий садок. У ньому тепло, світло, затишно. Функціонують, й не без досягнень, спортивні секції. Є нагороди районного, обласного і навіть всеукраїнського масштабу.

Сьогодні в селі живе 687 людей. Додайте до них ще 90 чоловік не зареєстрованих, тобто – дачників. Їх приваблює Липів Ріг і близьким розташуванням до міста, і розвиненою інфраструктурою. Працює поштове відділення, магазини, ФАП, перукарня. Однак, із 470 дворів, кожен третій – пустує. Що ж поробиш, загальнодержавна біда – вимирання сіл – торкнулася й Липового Рогу. В 2015 році народилося 4, померло – 12. Про тих, хто відійшов за межу, пам’ятають і намагаються утримувати в належному стані кладовище. Та, в першу чергу, треба думати про живих. Отож, цілком обґрунтованим є рішенням керівництва села направляти левову частку коштів на соціальну сферу. Ошатнішим виглядає із новими вікнами й дверима клуб, впадає в око відремонтований поріг сільради. Не обділена увагою найбільша установа села – навчально-виробничий комплекс. На все-про все в минулому році на «соціалку» витрачено понад 370 тисяч гривен.

На запитання літньої жіночки (на сході таких була більшість) – А звідки ж ви берете на це гроші? – Олексій Пелипканич відповів, що від орендної плати за землю. Зокрема, міського молокозаводу. А ще від самообкладу. Минулоріч селяни здали без малого 13 тисяч гривень. Ця цифра однозначно була б більшою, аби гроші здавали всі. На жаль, хитромудрі ще не перевелись, хоч і мріють про Європу. Географічно ми й так у ній, а от свідомістю… Не доводилося б сільському голові закликати із року в рік не засипати село сміттям. Вже відведено й сміттєзвалище, й щомісяця 28 числа транспортом збирають непотріб. Та всіх, мабуть, до порядку не привчити.

Що ж у планах на цей рік? Відкрити стоматологічний кабінет. Мріє Олексій Миколайович засадити ділянку молодого лісу. Прийдешньому поколінню на згадку. Побувавши з візитом у Березанці, сільський голова загорівся ідеєю зробити із ФАПУ лялечку. Так, як у сусідів. Зараз це для нього завдання номер один. Як би не склалося життя надалі, цей заклад у селі мусить виглядати пристойно. Однак, одного гарного вигляду замало. В первинному медичному осередку мають бути ліки! А їх катма.

Цю та інші проблеми брав на олівець новий керівник району Вячеслав Івашин, який сам не чекає з неба манни небесної, й інших спонукає до роботи. Серце його стукатиме в унісон з небайдужими до життя нашого краю. Загалом, за його словами, у селян вимальовується шанс стати переможцем конкурсу на кращий населений пункт. Адже багато вже зроблено, та ще більше планується зробити і районна влада не стоятиме осторонь вирішення цих питань. Це ремонт твердого покриття дороги до каплички, можливість переобладнання колишнього приміщення магазину під залу обрядових подій, ремонт фельдшерського пункту завдяки дольовій участі сільського і районного бюджетів, ревізія земель та визначення земельної ділянки для учасників АТО. Якщо об’єднати зусилля районної та сільської влади, фермерського господарства – то буде і результат.

А чому б і ні, коли у розвиток села активно вкладає і сили, й гроші керівництво фермерського господарство «Липіврізьке» – брати Олексій і Віталій Сутули та Валерій Ярмоленко. Жодна гарна справа не обходиться без них. Жителі за це їм безмежно вдячні. Треба було чути, як аплодував народ Олексію Сутулі, коли тому надали слово. А він – людина скромна й не багатослівна – пообіцяв підтримувати їх і надалі. Побільше б таких людей. Та у кожному селі! Не дарма в народі кажуть, що гуртом і батька легше бити.

Тому слушною стала пропозиція Вячеслава Івашина щодо надання Олексію Сутулі звання «Почесний громадянин села Липів Ріг», щоб нащадки пам’ятали і через десятки років своїх меценатів.

Брали слово для виступу й інші гості. Зокрема, реальну допомогу обіцяв надавати Сергій Охонько. Сергій Ступак, керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни» (ст. 12, 13 і 15), зауважив, що АТО-шникам дозволяється мати не більше 2 га землі. Хоча й Липів Ріг (за мірками поліцейських) – село спокійне, проте, Олександр Сахно закликав жителів бути пильними. Особливо - з особами ромської національності.

Вже після сходу села голова РДА Вячеслав Івашин разом із іншими гостями відвідали школу та дитячий садок. Екскурс робила керівник НВК Людмила Савченко.

За матеріалами газети "Ніжинський вісник"