back

100-річчю створення Української Центральної Ради присвячується…

17 березня 2017

Відповідно до Указу Президента України від 22.01.2016 року №17 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років» 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років.

17 березня цього року виповнилося 100 років утворенню Української Центральної ради (УЦР) – українського представницького органу, головою якого було обрано Михайла Грушевського. Після Всеукраїнського Національного Конгресу 19-21 квітня (6-8 за старим стилем) 1917 року УЦР стала першим парламентом України. У цьому сенсі маємо підстави говорити про 100-річчя представницької демократії в Україні.

Українська демократична революція, яка розпочалася в березні 1917 року, стала переломним моментом вітчизняної історії. Сформована під час революції ідея державної незалежності визначила подальший перебіг історичного процесу в Україні. Ця ідея остаточно була втілена Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Сьогодні Україна, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет від російської агресії, продовжує боротьбу за незалежність, розпочату українською революцією 100 років тому.

Сучасна українська держава є продовжувачем державно-національних традицій, сформованих під час Української революції 1917-1921 років. Українська Народна Республіка мала усі ознаки держави: власні органи влади, місцевого самоврядування, територію, збройні сили, банківську систему, власну грошову одиницю, законодавство та міжнародне визнання.

Соборність українських земель є результатом багатовікових устремлінь нашого народу мати єдину незалежну національну державу, прямим наслідком об’єднавчих державотворчих процесів на українських землях, зокрема ХХ століття. Активно поширюваний російською пропагандою міф про те, що нібито завдяки Сталіну українські етнічні землі зібрані в одній державі – така ж відверта брехня, як і спроби сучасної Росії привласнити перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, інші гібридні казки «русского мира».

Українська революція 1917-1921 років, що розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили російську імперію наприкінці лютого 1971 року, стала самодостатнім історичним явищем із самобутніми рисами.

Революція була процесом загальноукраїнським. В сіх регіонах України розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася українська культура.

Після того, як Українська Центральна Рада своїм ІІІ та ІV Універсалами проголосила Українську Народну Республіку як самостійну, незалежну, вільну, суверенну державу, уперше з часів Гетьманщини віковічна мрія українського народу про створення власної держави отримала юридичне оформлення.

Але, нажаль, підбурювані з середини, народні маси повірили солодким обіцянкам та перспективам, які несла їм більшовицька влада, для якої існування УНР становило велику перешкоду і загрозу. У грудні 1917 року Радянською Росією було розпочато збройну агресію проти Української Народної Республіки, внаслідок якої на території значної частини України було встановлено комуністичний тоталітарний режим, який здійснював політику державного терору. Втрата Україною незалежності в результаті більшовицької окупації призвела до того, що злочинний тоталітарний режим забрав мільйони життів жителів України внаслідок голодоморів, політичного терору, депортацій та війн.

Спроби та методи, які застосовувались Радянською Росією в її агресії проти Української Народної Республіки, активно продовжують використовуватися Російською Федерацією у «гібридній війні» проти України, під час анексії Криму та фактичної окупації окремих районів Донецької та Луганської областей. То чому ж ми, українці, не робимо висновків з історії, з помилок і прорахунків наших пращурів? Чому намагаємось наробити власних, а потім шукати шляхи їх вирішення? Історія розвивається по спіралі. І політики до недавна «дружньої» нам держави вже давно прорахували всі можливі варіанти її розвитку на даному витку в свою користь. А ми продовжуємо вестися на їх провокації.

Сьогодні, як і 100 років тому, Україна змушена збройно захищати власний цивілізований вибір і державний суверенітет від російського агресора. У цій війні слід пам’ятати і не допустити тих прорахунків, які призвели до поразки Української революції, головними з яких стали внутрішні незгоди в умовах зовнішньої агресії. Тож національна єдність – обов’язкова умова збереження незалежності та державності.

Окуповані на сьогодні українські землі обов’язково будуть повернуті і українська соборність буде відновлена!