Ніжинська РДА
Анонси













Герої не вмирають

Назад

Лише сильним дано право на безсмертя

У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, ніжинці не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції наші мужні земляки відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, батальйоні спецпризначення «Чернігів», добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.

З поля бою цієї неоголошеної війни не повернувся вже не один десяток кращих синів Чернігівщини. Є серед них і жителі Ніжинського району.

Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.

Ми бережемо спогади про кожного з героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.

Вічна їм слава! Герої не вмирають!

Баран Сергій Петрович

Народився 17 жовтня 1970 року у селі Богданівка Ніжинського району Чернігівської області.

Мобілізований до лав Збройних Сил 28 квітня 2014 року. Молодший сержант, начальник складу матеріально-технічного забезпечення військової частини А 2278 (13-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-1»).

19 серпня 2014 року був тяжко поранений під час обстрілу позицій підрозділу у Луганській області.

Перебував у Харківському військовому госпіталі, потім був переведений до міста Львова. Після декількох операцій помер від ран у військовому госпіталі Львова 9 вересня 2014 року.

Похований у селі Богданівка Ніжинського району Чернігівської області.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Лупікс Яніс Модресович

Народився 27 червня 1971 року у селі Сувид Вишгородського району Київської області.

Після закінчення у 1986 році Сувидівської неповної середньої школи був призваний до лав Радянської Армії.

По закінченню служби з 1992 року працював на гірничих підприємствах Краснодарського краю (РФ).

Потім працював у селі Сувид Вишгородського району та місті Києві.

Протягом останніх років працював на одному з комерційних підприємств столиці пекарем.

Разом з сім’єю проживав у селі Ніжинське Ніжинського району Чернігівської області.

Снайпер, молодший сержант військової частини А 0941 (селище Десна Козелецького району).

Загинув 17 листопада 2014 року під час поїздки за загиблими військовослужбовцями, у районі міста Дебальцеве Донецької області, автомобіль, в якому перебував Я. Лупікс, підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі.

Похований у селі Ніжинське Ніжинського району Чернігівської області.

Указом Президента України № 282 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Петрик Сергій Вікторович

Народився 16 квітня 1987 року у селі Чистий Колодязь Ніжинського району Чернігівської області.

У 2002 році закінчив Перемозьку ЗОШ І-ІІІ ст. Ніжинського району.

Навчався у Чернігівському професійному будівельному ліцеї, який закінчив у 2003 році та отримав спеціальність столяра.

Деякий час працював столяром у тому ж ліцеї.

У 2010-2011 роках працював у Перемозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Ніжинського району.

19 березня 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив військову службу у 1-й окремій танковій бригаді у селищі Гончарівському Чернігівського району. Під час служби був механіком, ремонтував військову техніку та переганяв її на Схід.

Загинув 22 лютого 2015 року у зоні проведення АТО.

Похований у селі Чистий Колодязь Ніжинського району Чернігівської області.

Андрієць Олег Анатолійович

Народився 23 квітня 1973 року у селі Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області.

У 1990 році закінчив Вертіївську середню школу.

Після закінчення навчання вступив до Полтавського вищого військового командного училища зв’язку імені Маршала К. Москаленка.

Після закінчення училища був направлений для проходження подальшої військової служби до міста Одеса.

Майор, начальник відділення супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем 26-го прикордонного загону Південного регіонального управління (м. Одеса) Державної прикордонної служби України.

Загинув 1 вересня 2014 року у районі села Саханка Новоазовського району Донецької області.

Прикордонний наряд на автомобілі «УАЗ» у районі села Саханка вступив у бій з загоном ворога, який у складі піхотної групи підсиленої танком та 2-ма БТР закріпився з боку міста Новоазовська. Прикордонники викликали підкріплення та до його приходу стримували натиск противника. Під час бою О. Андрієць загинув, 3-є прикордонників отримали важкі поранення.

Похований у місті Одеса.

Указом президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Коворотний Сергій Володимирович

Інструктор з водіння танків 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України, прапорщик.

Народився 12 грудня 1977 року в селі Колісники Ніжинського району Чернігівської області.

18 листопада 1996 року призваний Київським обласним військовим комісаріатом на дійсну військову службу.

З червня 2014 року приймав участь в антитерористичній операції на сході України.

З 27 по 30 серпня 2014 року бойова група, в складі якої перебував прапорщик Коворотний, вела бої з російськими регулярними військами в Луганській області .

31 серпня 2014 року в районі селища міського типу Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області в наслідок обстрілу з РСЗВ «Град» по позиціям підрозділу, загинув Сергій Володимирович Коворотний.

12 вересня 2014 року похований на кладовищі в Артемівському мікрорайоні міста Шостка Сумської області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (23.05.2015; посмертно).

Залишилась дружина та син.

Орленко Віктор Миколайович

Народився 8 березня 1961 року у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області.

Після закінчення Талалаївської середньої школи вступив до Сновського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність «Помічник машиніста».

З 1980 по 1983 — служба в рядах Радянської Армії на території Республіки Афганістан.

Після закінчення служби — машиніст тепловозу локомотивного депо «Дарниця» у місті Києві.

18 лютого 2014 року, під час боїв на Майдані, В. Орленко отримав важке поранення в голову після того, як врятував свого пораненого сина. Хлопець вижив та одужав, а батько потрапив до лікарні у надважкому стані.

Два місяці В. Орленко перебував у комі.

Проходив реабілітацію у клініці «Шаріте» у Німеччині.

Після реабілітації прийшов до тями, зміг сидіти і говорити.

Однак після повернення в Україну його стан різко погіршився.

Помер 3 червня 2015 року у Київській клінічній лікарні № 1.

Похований у селі Талалаївка Ніжинського району.

Згідно Указу Президента України № 56/2016 від 17 лютого 2016 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності В. Орленку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).

Слава героям і вічна їм пам’ять!

Назад



17 Листопада 2017 15:44
15 Листопада 2017 14:25
02 Листопада 2017 15:16
30 Жовтня 2017 10:26
04 Серпня 2017 12:41
26 Липня 2017 16:45
21 Червня 2017 10:44
21 Квітня 2017 08:22
05 Квітня 2017 15:22
01 Лютого 2017 12:25
17 Січня 2017 14:41