Ніжинська районна державна адміністрація Ніжинська РДА Чернігівської області

Одним із найстаровинніших літніх свят наших предків є Івана Купала, яке припадає на 7 липня. У народі об’єднався образ язичницького бога достатку Купали з християнським пророком Іваном. Це день літнього сонцестояння. Це свято молоді, свято сонця і землі, свято води і вогню, свято заклинання на кращу долю, свято духів давнього роду нашого.

Основні купальські обрядодії відбувалися в ніч із 6 на 7 липня й називалися купаліями, а дівчата-виконавиці – купалочками або купалами. До свята дівчата плели собі віночки з трав і квітів, співали купальські пісні, закликаючи подальшу щасливу долю. Квіти добирали з урахуванням народної рослинної символіки, адже вінок в Україні завжди був своєрідним жіночим оберегом. До нього впліталися ромашка, ружа, деревій, любисток, безсмертник, незабудка, калина та інші рослини.

Особливе місце належить барвінку – символу життя і безсмертя, любистку – символу відданості. Основу Вінка Кохання становили ромашка (символ ніжності, доброти, юності) і вусики хмелю (символ гнучкості і розуму). Вінок Відданості плели з волошок і любистку, Вінок Надії в’язали з волошок і польового маку. Волошка – символ простоти і ніжності, мак уселяє надію. Особливо захищає від нечистої сили у Купальську ніч туя, часник, полин.

Потім з вінками дівчата йшли до річки чи озера та кидали їх у воду. Доброю ознакою було, коли вінок не потопав, а вказував напрям – «звідки свати будуть». Інколи купалки ставили у свій віночок запалену свічку й так пускали його на воду, а хлопці чекали на іншому березі річки, щоб упіймати віночок своєї дівчини. Повертаючи їх, мали право на поцілунок.

Так і у Світанківській сільській бібліотеці відбувся захід цього дня. Маленькі учасниці Ліза Москаленко, Крістіна Жадько, Віка Овраменко, Віка Нікітченко, Даша Заболотня, Аліна Литовченко, Аня Петрощук, Оля Хоменко та Даша Пшінник ознайомилися з історією цього свята. Як цікаво було розповідати дітлахам про один із купальських обрядів – «вінкоплетіння», адже вони слухали з величезним захопленням. Кожна маленька купалка сплела собі віночок. Приємно, що цього дійства долучилися і мама Ані Петрощук та тато другокласника місцевої школи Валери Некраша. Разом співали обрядові пісні.

Коли віночки були в усіх сплетені, пішли до сільського ставу. Дорогою приєдналися й зацікавлені хлопчики Сашко Головенець, Антон Динник та Іван Пасічник. Біля водойми дітлахи жартували, фотографувалися на згадку. Потім кожна купалочка пустила свій віночок на воду і дивилася, куди він попливе, а чи не потоне.

Гей, на Івана, гей, на Купала,

Красна дівчина долі шукала.

Квітки збирала, віночок вила,

Далі водою його пустила.

Полинь, віночку, по бистрій хвилі,

Полинь під хату, де живе милий,

Попливе віночок долі водою,

Серце дівчини забрав з собою.

Закликаю всіх берегти та шанувати традиції наших предків, щоб майбутнє покоління із захопленням сприймало народні свята.

Оксана Кулинко,

бібліотекар с. Світанок